Мета: розширити уявлення
учнів про українські традиції та звичаї народу, виховувати бажання
дотримуватися їх; ознайомити
учнів із символічними
значеннями квітів та кольорів стрічок,
що входять до складу традиційного українського вінка; збагачувати знання про
квіти як обереги людського життя, їх народні назви, вшанування; розвивати
пізнавальні інтереси, музичні здібності, естетичний смак дітей; виховувати любов до рідного краю, спадщини предків,
пошани до народних традицій.
Обладнання: вишиті рушники, віночки, квіти, якими
прикрашена сцена, прислів’я приказки.
Дівчинка –україночка виконує
пісню «Розкажу про Україну»
Ведуча Які в народу звичаї крилаті,
Який багатий наш духовний світ!
Традиції живуть у кожній хаті
І їх вивчають діти з юних літ.
Щоб українцями по світу крокувати,
Й на цій землі прожити недарма.
І щоб ніхто не зміг нам дорікати,
Що в нас коріння власного нема.
Традиції ніколи не вмирали,
Їх українці свято берегли.
А в світлий час їх з пам’яті дістали
І, наче стяг, в майбутнє понесли.
Ведуча.
Моя земля! Чарівна Україна!
Ти мила серцю й дорога мені.
Ти рідна ненька, я — твоя дитина!
В мені твої традиції й пісні.
Оті, що здавна всюди прижилися,
І стали необхідні й чарівні.
Вони з моїм єством давно злилися...
Веселі часом, іноді сумні.
А я росту і хочу більше знати,
Про наш народ, його життя-буття.
Тож хочеться усе мені пізнати,
Щоб не пішло ніщо у небуття.
Ведучий.
Це, як повітря, треба для дитини,
Бо тут мій рід, тут народилась я.
Я справжня донька своєї
Батьківщини,
Бо ж українка
маю я ім’я.
Я — українка і
для мене свято
Усе, що рідне для батьків й дідів.
Традицій в Україні є багато,
І я б усі їх вивчити хотіла.
Бо в них життя, історія народу,
Душа дитинна, що в словах живе.
І вічне прагнення отримати свободу,
І щира пісня в небесах пливе
Ведуча.
За вікном уже пізня осінь, майже зима, але зараз перенесемося у чарівне літо,
заквітчане польовими квітами, білими ромашками, синіми волошками у житі,
червоними маками, голубими незабудками...
Ведучий. Нехай наше свято нагадає кожному з
нас чарівну пору цвітіння українських полів, прохолодний ставок, над яким
схилилися старезні верби, красуються біля самої водички кущики калини, а над
шляхом височіють темно зелені тополі, на яких змостили гнізда лелеки, улюблені
птахи нашого народу.
Ведуча. Бо хто ж, як не вони, білі лелеки,
приносять навесні у родини немовлят! І збільшується українська сім’я, і
народжується більше колискових пісень, і до людей приходить щастя...
Ведучий.
Підросте в сім’ї дівчатко і побіжить на квітучий луг, щоб з чарівних квіточок —
маків та ромашок, волошок — сплести собі дивовижний віночок. Адже стільки
дивини і чарів у тих віночках, стільки неповторної краси і радості!
Ведуча. Тому сьогодні ми і звернемось до традиції
всіх україночок — плести віночки. Бо всім нашим дівчаткам уже змалку притаманне
відчуття краси. Український віночок. Сьогодні ми про нього дізнаємося більше.
Ведучий. Хай кожна дівчинка в Україні знає, що
вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок
завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб
він був їй до лиця і підкреслював вроду.
Ведуча.
Віночки. А скільки є їх різних за значенням і виготовленням... Віночок — це
чарівний оберіг для молодих дівчат, який підкреслював їхню вроду і юність; це
весільний віночок на голові молодої, який означає її незайманість і чистоту; це
лавровий вінок, яким нагороджували переможців, це... Та хіба всі їх перерахуєш
зараз?
Ведучий. Тож поведемо ми сьогодні вас у
чарівну казку, де перемагає добро і любов. Через казку ми розкриємо одну з
традицій нашого народу і розкажемо більше про дівочий вінок.
Виходить під завивання
вітру (у записі).
На сцені дер ева і квіти, верба, калина, травичка...
Серед цього стоять дівчатка в костюмах квітів. Лине музика, дівчатка починають
танцювати. Тут налітає Вітрище, все гне. Дівчатка-Квіти присідають, а Вітер їх
накриває сірими простирадлами.
Вітер.
Вітрисько-вітер я! Усе ламаю!
Я хмари вам на землю посилаю.
А з ними дощ, а часом сильні зливи,
Я дужий вітер, а тому щасливий.
Лечу над лісом і над морем, і над гаєм.
Улітку так частенько тут буває!
Я кольори затьмарю, квіти поламаю,
І діти не прийдуть сюди уже, я знаю.
Все стало сірим, все довкіл змарніло.
За мить одну — зробив велике діло!
Тепер іду собі відпочивати,
Нема чого вже тут мені ламати.
На сцену виходять дві Хмарки
під мелодію пісні «Парасолька».
Вони «пливуть» то туди, то сюди.
1 хмарка.
Я Хмарка, що прийшла здалеку.
Зронила дощик я на квіти, на лелеку.
І зараз я легка й біленька стала,
Бо крапельок в мені вже зовсім мало.
2 хмарка.
І я уже прозора і легенька,
Така ж, як ти, маленька і біленька.
Та все ж на місці я оцім літаю,
Проміння світлого на землю не пускаю.
1 хмарка.
Давай не пустимо ми Променя ясного,
Нам добре двом у небі і без нього.
Хоч швидко як від сонечка несеться,
Одначе через нас він не проб’ється.
2 хмарка.
Давай розважимось, пограємося трішки.
Нехай зламає спис і гострі ріжки.
Не випустимо світло-промінця.
Стояти будеш ти за нами без кінця!
Пісня – танець «Парасолька»
На сцену виходить
Промінчик сонця. Він намагається пройти повз Хмарки, але вони його не пускають
наперед.
Промінчик сонця.
Гей, Хмарки, Хмарки, зараз же спиніться,
Для Променя ясного розступіться,
На землю я несу тепло і світло,
Щоб знову все засяяло, розквітло!
Дорогу дайте Промінцю ясному,
Щоб світлові проникнути живому!
Хай кольори живуть, і сонце сяє,
І хай усе довкола розцвітає!
Хмарки розступаються і
«відпливають», а Промінець виходить вперед.
Не треба сірого тут кольору, не треба,
Нам треба ясне сонце, синє небо!
Хай оживуть, розкриються всі квіти,
Щоб любі діточки могли радіти.
Промінець знімає з дівчаток-Квітів сірі
простирадла, вони піднімаються, встають, до них виходять дівчатка з квітами в
руках, утворюють заквітчаний луг. Починають знову танцювати, музика
стихає і вони зупиняються. На сцену вибігають хлопчики в українському вбранні з
глиняними свищиками, дудочками. Вони свистять, грають, стають в коло і
починають танцювати та співати разом з дівчатками-Квітами. Після пісні й танцю
Квіти виходять.
1 хлопчик.
Дощик лив і вітер гув —
Вийти неможливо.
Я тоді у хаті був,
Ну, а зараз — диво!
2 хлопчик.
Хмари чорні відійшли,
Зразу посвітліло.
Квіти знову розцвіли.
Зовсім інше діло!
3 хлопчик.
От дівчата як прийдуть
По в’юнкій стежині.
То собі вінки сплетуть
З квітів на калині.
4 хлопчик.
Квіточки з дощу й роси
Кольорами грають.
А дівчата для краси
Ті вінки сплітають.
5 хлопчик.
От сплете дівча вінця —
Це насправді — диво.
Бо віночок до лиця
Й дівчині — красиво.
6 хлопчик.
Ми співаємо між квіт
В лузі чарівному,
Бо чарівний, дивний світ
Й стільки щастя в ньому!
1хлопчик.
А тепер пограємось,
Квачика спіймаємо.
Потім заховаємось
Й дівчат налякаємо.
Усі. Давайте гратися! Давайте!
Діти грають ,бігають.
Всі хлопці
ховаються за деревами.
Виходять дівчата і виконують композицію «Я україночка»
Хлопці вискакують із схованок, лякають дівчат. Ті
лякаються, пищать, збиваються до гурту
1 дівчинка.
Ну, вас, хлопці, налякали,
А ми гарно так співали!
От за це ми вас накажемо,
Зловимо й пов’яжемо!
Бігають за хлопцями і
намагаються зловити.
2 дівчинка.
Ну, набігалися всі. Можна й відпочити.
Я піду нарву квіток, щоб вінок зробити.
Дівчата. І я! Я також!
Рвуть квіти до віночка
2хлопчик.
Так і знав, що квіточки підуть зразу рвати.
Потім сядуть і вінки будуть виплітати.
Вертаються дівчата, розсаджуються і починають плести вінки.
3хлопчик. Дівчата, а нащо ви віночки
завжди плетете?
3 дівчинка.
Бо віночок — оберіг,
Це усякий знає.
Він від чорних сил поміг
Й зараз помагає.
4хлопчик. А які квіти вплітали у вінок,
знаєте, дівчата?
1 дівчинка.
Звичайно, знаємо. Це волошки, ромашки, багато маків, щоб вінок був красивий,
любисток, квіти калини, а восени і ягідки калини, чорнобривці, незабутки , барвінок, чарівні мальви , півонії і троянди. Адже
кожна квіточка на цій землі — це не просто краса, а ще й велика природна сила,
яка передається дівчині через віночок.
5хлопчик. Ой, та яку ж силу має отака
маленька квіточка, яку можна пальчиками зірвати? Таке скажеш!
2 дівчинка. О!
Має силу квітка, ще й яку! Силу квіточці дає сама матінка-природа, щедро
наділяє її ніжною красою і великою силою. Квіткою можна приворожити,
причарувати, можна людину поставити на ноги, вилікувавши від важкої недуги, а
можна і вбити.
6хлопчик. А що, справді? Щось не
віриться мені в це...
3 дівчинка. Ой
ти, Хома невіруючий! Та ти придивися навіть до цих польових красивих квіточок і
дізнаєшся про їхні чари. Давай покличемо до нас просту синеньку волошку і хай
вона розкаже нам про себе.
Волошко синя польова,
У добрий, світлий час
Ти — квітка синя і жива,
Прийди, прийди до нас.
Заходить дівчинка
–Волошка і виконує пісню «Волошка»
Волошка. А я вже тут. Волошка — чарівна
рослина, яка допомагає людям бути здоровими.
Чарівна сила в простоті моїй.
Кохання символ, що в серцях буяє.
І колір в мене чистий, голубий.
Про мене і легенди дехто знає.
Музика
Я вам одну таку легенду розкажу. Колись давно покохали одне
одного селянський син Василь і Русалка. їхнє кохання було світле і безмежне,
але де б вони хотіли жити, ніяк не могли дійти згоди. Бо Василь вмовляв її жити
серед земної краси, а Русалка кликала у синю глибінь озера. І от, коли Русалка
зрозуміла, що не може вмовити свого Василя піти з ним у водну стихію, то
перетворила юнака на цю дивну і незбагненну квітку — волошку, що кольором
нагадує і синю воду, і небо, яке в ній відбивається. І тепер виходить Русалка з
води та бродить житами. Там вона, мабуть, волошки збирає, які нагадують їй
коханого Василя.
-А я незабутку для вас принесла
Незабудка – символ хорошої пам’яті.
Незабудка здавна знана,
Квітом любим мені
звана.
Діти ж цвіт у завиточку
Ще назвали риб’є очко.
1хлопчик. А ти всі квіти можеш сюди
покликати? От би цікаво було...
3 дівчинка. Усі
дівчатка, які носять віночки на голові, мають таємну силу і можуть викликати
різні квіточки сюди.
2хлопчик. Тоді хай прийде ромашка...
4 дівчинка.
Ромашко мила, ти прийди до нас
І розкажи про себе, нам цікаво.
Я думаю, настав для тебе час,
Чарівна, ніжна квіточко білява.
На сцені з’являється
дівчинка -Ромашка. Заходитьі виконує пісню « Рамашка»
Ромашка.
Я — символ ніжності і доброти,
А ще я лікувальну силу маю.
Наприклад, дуже застудився ти,
Хворобу я від тебе проганяю.
Цвіту з весни до самих холодів,
І радую серця я очком ніжним.
По Україні де б ти не ходив,
Я — за тобою цвітом білосніжним...
На сцені з’являються дві дівчинки калина – цвіт і
калина – ягодки. Вони виконують танець.
-Відгадайте хто
ми такі
Рослини ніжні –
гарні і прості?
Загадка. У лісі на
горісі
червона плахта горить.
Загадка. Сидить
дід над водою з червоною бородою. А хто йде, не мине, за борідку ущипне.
Так, це калина.
Цвіт її вплітаємо у віночок поряд з ромашкою. Це символ
краси та дівочої вроди, символ України. Це ще й ліки від простуди та інших
хвороб.
У калиновім гаєчку,
Соловейко звив гніздечко,
Усміхається калина,
Ллється пісня солов’їна.
- Беріте калину, червоні корали,
Ці кетяги сонце і небо ввібрали,
Напоїть матуся калиновим чаєм,
Недугу ураз, як рукою, знімає.
Пісня « Червона калина»
А я деревій зараз погукаю,
Нехай про себе дітям розповість.
Про нього я уже багато знаю,
Бо в домі нашому він почесний гість
Деревій – посідає у вінку найпочесніше місце. Ці
біленькі дрібненькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають
деревцем. Коли квітки зацвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч
би де проросла ця квітка, вона завжди цвіте. Тому люди вплели її до вінка, як
символ нескореності
Музична інсценізація «Подружились Деревій і Барвінок»
-А я безсмертник у
вінок вплету
Квітка
смерть перемагає,
Тож
ніколи не вмирає.
От
безсмертником і зветься.
На
здоров’я нам дається
Квітка
ця. Вона безсмертна!
Подивись,
яка шляхетна!
Як її
не поважати?
Всім
здоров’я може дати
І
безсмертям наділити.
Як цю
квітку не любити?
Як її
не поважати?!
До
віночка як не взяти?
6 дівчинка.
Барвіночок покличу я хрещатий,
Бо він рослина гарна, загадкова.
Про себе може він, напевно, розказати,
Він є завжди, як треба нам обнова.
Музична композиція « Я зустрів Барвіно»
Барвінок – це дивна квітка. Вона зберігає свій дивний колір
навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його
символом життя. Барвінком прикрашали святковий стіл, з нього плели весільні
букетики. Взимку відвар барвінку пили
від простуди. Барвінок – символ хлопця. Це завжди вродливий,
ставний парубок.
Барвінок — рослина добра, захисник.
У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося
це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги
у село і винищили там усіх людей. Лише один парубок і дівчина сховалися у лісі.
Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От
із парубочої крові і виріс барвінок у лісі. Тому і належить у квітнику за
барвінком доглядати, насамперед, дівчині.
Відомий барвінок як і приворотне зілля. Казали, що ця
рослина оберігає від нечистої сили і чаклування. Барвінок вішають над дверима й
вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.
Цвіти, барвіночку,
Стелися листочком.
Прийди, козаченьку,
Не сам, з товариством.
Прийди у неділю,
Прийди в понеділок,
Як зацвіте м’ята,
Хрещатий барвінок.
Учениця. Барвінку хрещатий,
Буяй біля хати,
Буду тебе поливати,
Цвіт блакиті шанувати.
-Поряд зі мною
завжли вплітають васильок і любисток.
Любисток і васильок – за народним повір’ям,
колись вони були птахами, які вчили людей любити один одного, бути щирими у
розмовах. Коли ж померли, то проросли двома пахучими рослинами – любистком і
васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. Їх
використовують, миючи волосся, купаючи діточок, ними освіжають домівки. Тому у
віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.
Край вікна любисток
Пророста весною,
Тягнеться до сонця голубе стебло
Заросла стежина
Рутою травою,
Де моє дитинство вперше зацвіло.
-
Я
вплету у віночок чорнобривець.
У давнину
майстри-шевці шили красиві жіночі
чобітки з яскраво-червоними халявками і чорними голівками. І називали
їх чорнобривцями. У віночку це – символ
вроди.
Чорнобривчиками ще називають красивих чорнявеньких
хлопчиків. Люди говорять про такого:
«Гарний, як чорнобривчик”, а мама зве сина:
«Чорнобривчику мій”.
7 дівчинка.
Я мак покличу, щоб сюди прийшов,
Його дівчата у вінки вплітають.
Він кольори усі переборов,
Чарівні маки, як вогонь палають.
Виходить Мак. Музична
сценка «У полі мак розцвів»
Мак.
Красуня-квітка — маківочка я,
Гаряча, ніжна — поле прикрашаю.
Моє насіння — макова сім’я
Та тим насінням вас не пригощаю,
В нім маю силу дику й грізну я,
Звести зі світу можу й отруїти.
Та квітка очі радує моя.
Я вам усім бажаю довго жити.
Ну й мак же красивий зацвів серед поля!
Такий, що повз нього не пройдеш ніколи.
Мурашки спинялись, і коники клякли
Од тої краси незвичайного маку.
І навіть завжди заклопотані бджоли
Літали повільно над маком по колу.
А макові – що? Ну вродився такий.
Красою пишатись йому не з руки.
Тай він не пишався, а всім усміхався
І з кожним привітно і чемно вітався.
І кожний лиш кращого макові зичив,
І всім веселіше ставало утричі!
І все, що стрибало й повзло-заспівало.
Бо знали чудово,
Що добрій красі,
Не заздрять,
А тільки радіють усі.
Легенди,
мов квіти у лузі зростали,
І ми
серед інших таку от обрали.
Три
сестри зростали. І знались на травах,
Людей
лікували. І йшла про них слава
То
сестри, що серця хвороби лікують
Ідуть
до них люди, про те як почують.
І
серце лікують ті сестри, і душу.
Танець квітів «Ружа, Мальва, Півонія»
В народі кажуть,
що колись Ружа була дуже вродливою
дівчиною як і її сестри – Мальва та Півонія, лікували людей від
сердечних хвороб. І якось прийшов
до них вітер-зимовій. Постукав у двері і питає:
- Чи тут живуть дівчата-красуні, що людей лікують, здоров’я
дають?
- Тут, — відповіла Ружа.
- То впустіть до хати.
- А хто ти будеш?
- Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця
оберігає.
- А чи не завдасиш нам шкоди?
- Ні.
Відчинила Мальва, і влетів до хати вітер-зимовій.
- На що скаржишся, — запитала Півонія?
- На безсилля з Морозом боролися.
- А чи добре щось ти зробив людям?
- Ні.
- То чому ж тобі співчувати?
- Тому, що я хворий.
- Але ж ми тільки добрим людям допомагаємо, відповіли
дівчата.
Тоді дмухнув Зимовій на сестер і перетворив їх на квіти. А
людина навесні висадила їх у квітник: мальву – біля вікна, півонію – до води,
ружу – до сонця. Відтоді це символи віри, надії, і любові. А ще ці квіти
запобігають серцевим хворобам.
Палахтів Мар’їн корінь
В п’янких пуп’янках півоній
Ой, пестливі пахощі,
Полохливі пахощі.
Ружі тендітна краса
В пелюстках тремтливих роса
Люблю я цю ружу живу,
Ніколи її не зірву.
. Від мого віконця
До самого сонця
Стеле мальва стежку,
Квіткову мережку
6 хлопчик.
Отакої, я й не знав, що таку чарівну силу має звичайнісінький дівочий вінок. А
воно глянь! У казку нас завели дівчата. Ще б пак! Квіти в дівочій подобі до нас
приходили, розказали нам стільки всього цікавого! Ну, чим не казка? То може ще
до нас хтось прийде? Ну, там прийде чи не прийде, а пісню заспівати можна. Бо
що то за свято без пісні!
Пісня «Ти пливи , пливи
віночку»
-Починали
уквітчувати голівку віночком дівчатка з трьох років. Перший вінок для дівчинки
плела мама. Купала його в росах сім днів, сушила, а тоді до скрині клала. У
віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки.
-Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці
допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали,
ромашка серце заспокоювала.
-У чотири
роки плівся інший віночок. Кінчики квіточок неодмінно розчісувались. Вплітали
безсмертник, листочки яблуні.
-У віночок
шестирічної дівчинки вплітався мак – він оберігав спокійний сон та ясну думку.
-Для
семирічної дівчинки плели віночок із семи квітів. Уперше вплітали до нього цвіт
яблуні. Батько торкався голівки донечки з віночком і промовляв: «Мати-яблуне,
дядино моя, дай донечці моїй здоров’я і долю красну.» В центрі віночка було
гроно калини, символ дівочої краси.
-Крім
квітів, у вінок вплітають стрічки. Люди вірили в їхню магічну силу. Стрічки
оберігають волосся від поганих очей. Вимірювались вони довжиною дівочої коси,
щоб сховати її.
Кожна
стрічка кольорова
У
віночку має мову.
Кожна
стрічка розмовляє,
Нам
про те розповідає,
Що
вона символізує,
Серце
голос стрічки чує.
У
середині вінка Ось коричнева яка!
Тут
вона найголовніша,
Подивись
на неї лише.
Як до
матінки, до неї
Інші
приросли душею.
Кожна
стрічка щось та значить.
Вмійте
серцем це побачить,
Вмійте
стрічку розуміти,
Вчіться
слухать серцем, діти!
-Ой, як цікаво! Я вже зрозумів, що починати
вив’язувати стрічки треба з коричневої стрічки. Так?
Коричнева
стрічка – символ землі-годувальниці.
Жовта
стрічка – символ Сонця.
Світло-зелена – символ краси і молодості.
Блакитна чи синя –
символ неба і води.
Жовтогаряча стрічка – символ хліба.
Фіолетова
– символ душевності.
Рожева – символ достатку.
.
Називали віночок дуже гарно «Пісня Землі”
У цвіті вишневім,
У колосі жита,
У кетягу калини,
У винограднім гроні,
У дереві кожнім
І в кожнім зелі – голос Землі!
Віночки –
обов’язковий атрибут майже всіх свят: Івана Купала, весілля, вечорниць,
обжинків, зустрічі весни і т.п.
В зв’язку з цим складено багато віршів, пісень, хороводів,
танців. Якщо діти беруться за руки і стають у коло, то кажуть, що вони стають
віночками. Віночок – це коло найдружніших, найспівучіших дітей.
Пісня «Сонячнячний віночок»
А тепер ми даруємо вам, наш віночок — дівочий оберіг на згадку про нашу зустріч у
чарівній казці. Хай нагадує він вам
про нас, а ви будете кожної весни брати з нього
кольори і прикрашати нашу рідну землю чарівними квітами, щоб наша рідна Україна
цвіла, немов у вінку. А люди ніколи не забували тисячолітніх традицій свого
народу.
Щоб над рідною
Україною понад ріками й озерами вставала кожного разу неповторна веселка з
кольорів нашого віночка, яка б нагадувала всім людям, що ми живемо не просто на
землі, а у чарівній казці, і що земля наша — дивовижна і неповторна Україна. Нам
її треба берегти та любити без меж.
Ми ж будемо традиції вивчати,
Щоб прихилитись до землі душею.
Свою історію повинні діти знати
І гордо йти по світу разом з нею.
Традиції і звичаї народні
Ми вивчимо, щоб більше в світі знати.
Дізналися багато ми сьогодні,
Бо хочемо знання хороші мати.
Діти виконують пісню на вибір учителя.
Щасливі ми, як є у нас родина,
Як є сім’я, а в ній любов, тепло.
В гармонії тоді зростатиме дитина,
І пам’ятатиме, що в серце залягло:
І ласку мамину, батьківське тверде слово.
І мудрість вікову, що тут живе.
Й традиції засвояться чудово,
І казки дух, що по кутках пливе.
Й легенди давні, на які багаті,
Піднімуть нас на дужому крилі.
А мрії чисті, світлі і крилаті
Нестимуть діток на шляхи землі:
Малих дівчаток в чарівних віночках,
Хлоп’ят, допитливих вже з юних літ...
Батьківське щастя — у синах і в дочках,
На цьому і стоїть наш білий світ.
ПІСНЯ
«На щастя,на долю»